Графічна спадщина Леопольда Левицького (1906–1973) є важливою частиною збірки графіки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Основний фонд фондової групи «Графіка Левицького» налічує понад 2000 одиниць збереження. Невелику, проте в мистецтвознавчому сенсі вагому частину становлять ранні твори митця, а саме офорти 1931–1935 років. Це – роботи краківського циклу, як називав їх сам графік. У цих різножанрових гравюрах було закладено підвалини всієї творчості Л. Левицького, розкрито ідейну спрямованість і сюжетно-тематичні вподобання художника.
Творчість Леопольда Левицького сформувалася під впливом європейського авангарду міжвоєнного періоду. Близькими митцеві були твори П. Пікассо, А. Матіса, Ф. Лєже, Ж. Брака, А. Модільяні. Концептуальним стрижнем життєвого і творчого шляху Л. Левицького є гуманізм – величезна любов до людини та шанобливе ставлення до її життя…
У ранніх офортах художника можна простежити риси різних мистецьких стилів і напрямів, поширених у західноєвропейському мистецтві на початку ХХ ст. Найяскравішою сторінкою графічної спадщини Л. Левицького 1931–1935 років є композиції, інспіровані художньо-пластичною мовою експресіонізму. Митець творив також під впливом абстракціонізму, пізнього кубізму, кубофутуризму та сюрреалізму.
Роботи було виконано упродовж короткого часового проміжку 1931–1935 років. Значної частини офортів автор не датував, а час створення деяких композицій викликав дискусії в науковому середовищі. Це унеможливило застосування хронологічного методу побудови експозиції. Тому за основу концепції виставки офортів краківського циклу (1931–1935) Леопольда Левицького взято сюжетно-тематичний принцип.
До експонування запропоновано твори, які не належать до постійної експозиції ХММ Л. Левицького, проте репрезентують означений період. Це – 47 одиниць збереження. Їх поділено на 8 умовних груп, розміщення яких не є взаємно пов’язаним і єрархічним.
Важливе місце у творчості графіка займає образ людини. У портретах митець розкривав своє розуміння світу («Замріяна», «Робітник», «Пенсіонер», «Студент»). Характерною ознакою графіки Л. Левицького 1931–1935 років є створення узагальнених образів-символів («Павук»).
Художник часто малював портретно-жанрові композиції, де не завжди можна чітко розмежувати портретне зображення та дію, яку виконує особа. Утім, оскільки візуальними центрами творів Левицького є антропоморфні образи, кожен із яких охоплює значну частину площі того чи того офорта, можемо трактувати ці роботи як жанрові портрети («Дівчина з козою», «Дівчина з відрами», «Фокусник», «Вуличний продавець», «Вагар», «Материнство», «Танець»).
Графік був близький до робітничого середовища Кракова, бачив нелегку низькооплачувану працю робітників і жебрацький стан безробітних. Л. Левицький акцентував на тяжкій праці людини на виробництві («Будують міст», «На заводі. Конвеєр», «На фабриці»).
Критичне ставлення до становища в суспільстві, підкреслена увага до соціальної несправедливості були важливими для творчості Л. Левицького. У кліматі суспільного напруження, під впливом страйків робітників і протестів безробітних з’явилися твори, які стали доленосними для митця. Л. Левицький створив серію графічних композицій, у яких показано соціальну боротьбу («Пацифікація (Пожежа)», «Агітатор», «Конференція на багнетах», «У тюрмі», «Демонстрація», «Мітинг (Страйк на цегельні)»).
Зображаючи суспільну несправедливість і шукаючи пояснення її причин, Л. Левицький не оминув увагою питання відносин із Церквою. Антиклерикальна тема залишила помітний слід у творчості графіка («Сповідь», «Прочани», «Молитва»).
Одначе Л. Левицький не завжди прагнув виявити соціальні конфлікти. Він змальовував навколишніх людей у звичних для них обставинах («Швачки», «У корчмі», «Музиканти», «Закохані»). Уже з назв зрозумілі сюжети композицій – прості й невигадливі, сповнені особливої ліричної ноти. Це важлива риса цілої творчості митця.
Серед гравюр, виконаних в експресіоністичній стилістиці, є роботи, в яких Л. Левицький зображав міське життя людей: ситуації на вулицях, ярмарках, під час відпочинку тощо («Передмістя», «Відпочинок», «Базар (На ярмарку)», «Вуличка в місті», «Їздовий»). Художник акцентував увагу глядача на характерних елементах урбаністичного середовища того часу: на бричках, запряжених кіньми, на трамваях, на електричних стовпах і ліхтарях, на вулицях, викладених бруківкою, на комерційній рекламі. Такі, на перший погляд, дрібні деталі є виразними штрихами до портретів міжвоєнних міст і містечок Галичини.
Важливими складниками міського життя були герметичні громади, зокрема єврейські. Вони віддавна творили міста в містах зі своїми правилами і традиціями. Л. Левицький з дитинства був знайомий із цією особливістю, а згодом мав багато друзів серед євреїв. Тому ця тема знайшла своє відображення в офортах («Міква І», «Міква ІІ (У лазні)»).
До безпредметних офортів належать такі роботи, як «Композиція», «Композиція VII», «Декоративна композиція I», «Декоративна композиція ІII». У цих гравюрах Л. Левицький експериментував із формами та фактурами. Він намагався створювати ілюзію простору предметного середовища. Характерною ознакою творчості Л. Левицького є відкритість до експериментів і постійне прагнення до нового.